Європейський Союз… Справжня ціна і чи варто її платити?

(русская версия)

Я пишу цю статтю з точки зору громадянина Британії, котрий пережив в своїй нації трансформацію, яка є безпрецедентною в історії країни. Причина написання статті полягає в спробі змусити вас усвідомити небезпеку і справжню ціну залучення в експериментальний проект Європейського Союзу. Я пишу цю статтю з соціологічної точки зору, але я можу обіцяти вам, що це стосується кожної сфери життя. Я вивчив відомі мені факти, дані з численних досліджень, незалежних джерел, повідомлень і статей, опублікованих в країнах членах Європейського Союзу.

ЄС почав своє існування як економічне суспільство, головною метою якого було заснування спільного ринку держав, його членів. З самого початку цей проект мав за мету створення рівного доступу до ринку усім європейцям. Це здавалося великим баченням, проте рівність країн учасників Союзу розвинулася до рівності усіх громадян ЄС. Ніхто не хоче бачити дискримінацію будь-якої особи або групи людей і тому таке твердження не викликало особливого занепокоєння. Одним з аспектів вільного доступу на ринок включає заборону будь-якого виду дискримінації, яка б блокувала здатність членів ЄС брати в ньому участь. Отже, ми знаходимо принцип рівної оплати чоловікам і жінкам в Європейському Союзі в 119 статті Римського Договору 1957 року.

Коренем усього законодавства, яке прийшло з ЄС є необхідність видалити національний суверенітет і культуру і замістити їх своєю європейською культурою, валютою, законотворенням і військовими силами. Коротше кажучи, члени Союзу втратили свою особисту культуру і самобутність, які поглинули культура й ідентичність Європейського Союзу, сформульованими безликими автократами, не обраними спільнотою, і які працюють за певною програмою. Підстави для дискримінації постійно розширюються разом з розвитком ЄС і все частіше особисті характеристики вважаються можливою підставою для дискримінації. В статті 13 Амстердамського договору 1999 року говориться, що «Без шкоди для інших положень цього Договору і в межах повноважень, наданих ним Спільноті, Рада одностайно за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським парламентом може вжити відповідних заходів по боротьбі з дискримінацією за ознакою статі, расової або етнічної групи, релігії або переконань, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації». Згідно статті 13 антидискримінаційний принцип ЄС розповсюджується двома шляхами. Це було перше згадування про «сексуальну орієнтацію» з точки зору антидискримінаційний політики. Крім того, Європейська Комісія та Європейська Рада набули повноважень для створення керівних принципів по боротьбі з дискримінацією.

Безпосередньо після прийняття статті 13 Амстердамського договору Комісія розробила директиву, яка була прийнята Радою в 2000 році. Директива Ради 2000/78/ЕС від 27 листопада 2000 року, яка встановлює загальні рамки для рівного відношення в галузі праці і професійної зайнятості дуже чітко визначає, що вважається дискримінацією (Рада Європи, 2000). Дискримінація на основі сексуальної орієнтації є частиною загальної директиви. Директива викладає ряд конкретних стратегій, що визначають рівність між гомо- і гетеросексуалами. З тих пір антидискримінаційний положення ЄС були включені в національні законодавства країн членів ЄС: гомосексуалізм більше не вважається злочином в будь-якій країні ЄС і боротьба з дискримінацією юридично закріплена в усіх країнах.

Принцип ЄС відсутності дискримінації по відношенню до гомосексуалістів застосовується також в країнах, які є новими членами ЄС, природним наслідком чого є допуск до «Римського Клубу». Переговори з Румунією є хорошим прикладом, щоб показати реалізацію політики ЄС рівності для гомосексуалістів в країнах – нових членах Союзу. До 1996 року гомосексуалізм карався законом відповідно з Кримінальним Кодексом Румунії. Новий Кримінальний кодекс набув чинності в листопаді 1996 року і перший абзац статті був змінений наступним чином: «сексуальні стосунки між особами однієї статі, вчинені у громадських місцях або які викликають публічний скандал, караються позбавленням волі строком від одного до 5 років». З цією зміною приватний гомосексуалізм був легалізований, але за певних обставин вважався кримінальним злочином.

Формулювання «вчинені у громадських місцях, або які викликають публічний скандал» було додано як компроміс між тими, хто хотів зберегти існуюче законодавство і тими, хто хотів цю статтю скасувати. Але навіть у зміненому вигляді нова стаття була скасована через тиск з боку різних організацій. Одним з ключових факторів у зверненні був тиск з боку ЄС, який стверджував, що всі закони, які дискримінують гомосексуалізм, мають бути скасовані для того, щоб Румунія могла стати повноправним членом ЄС. Рада також піддала критиці цей закон, назвавши його плямою на правах людини в Румунії. Це призвело до скасування статті в червні 2001 року, коли уряд прийняв Надзвичайну постанову 89/2001, яка змінила Кримінальний кодекс і повністю видалила вказану статтю. Ніхто не хоче бачити дискримінацію будь-якої людини, або групи людей і тому при першому читанні ви б не стали турбуватися з приводу заяви. Щоб забезпечити прийняття в країнах членах ЄС запропонованої політики, яка далека від нашої національної культури, їм було запропоновано велике процвітання. Вже доведено, що коли люди живуть в процвітанні, вони дуже мало приділяють уваги змінам в законах або політиці. Таким чином в Великобританії було сформовано штучне фінансове благополуччя поряд з руйнуванням національної культури.

Цей процес було почато Тоні Блером з допомогою Гордона Брауна і Пітера Мендельсона. Вони затверджували в країні пріоритети, засновані Європейським Союзом. Щоб створити фінансове благополуччя, уряду Великобританії довелося займати великі суми грошей, а також розпродавати золотий запас країни за надзвичайно низькою ціною, що в кінцевому підсумку обійшлося нам в мільйони доларів. В той же час, поки штучне процвітання заколисувало людей до стану сну, вони проводили політику зміни вікової структури Великобританії як нації, заохочуючи неконтрольовану масову імміграцію до Великої Британії. У той же час, поки це відбувалося, вони приймали закони, встановлені ЄС, які уряд Великобританії не міг змінити. Сьогодні 75% законів Великобританії прийняті Європейським парламентом і ми не маємо права накласти вето ні на один закон. Європейський суд вище за суд у Британії і може скасувати будь-яке або навіть і всі рішення. Здавалося немислимим, що національній уряд пропонуватиме своєму народу такий руйнівний проект. Неймовірно! Тільки протягом декількох останніх тижнів опальний лорд Мендельсон, гомосексуаліст, який двічі був видалений з уряду за брехню, поряд з іншими питаннями визнав, що уряд, членом якого він був, проводив політику підвищення імміграції у Велику Британію іноземних громадян з тим, щоб вид нації змінився, і ми могли легше влитися у європейську культуру.

У 1997 році імміграція до Великобританії становила близько 40.000 людей в рік після того, як уряд прийняв цю нову політику, хоча в той час вони відмовлялися від цього. До 2009 року імміграція виросла до 200.000 людей в рік. За 10 років в нашу країну іммігрувало більше 2.2 млн. людей. Рушійною політичною метою в той час була наступна: масова імміграція – це спосіб, яким уряд намагався зробити Великобританію дійсно мультикультурною. Старші члени Лейбористської партії з неохотою погодилися і свідомо організували приплив іммігрантів з тим, щоб змінити культуру Великобританії й перетворили суспільство за останні роки так, щоб ми стали європейцями.

Отже, промислове економічне процвітання закінчилося (воно більше не потрібне, оскільки перший етап Європейського проекту завершено), країна має борг 2 з чвертю трильйони доларів, що складає 75 більйонів доларів на рік! Крім того, зникла наша національна індивідуальність, ми більше не британці, ми - штат Європейського Союзу Великобританія. Наші державні установи перебувають під загрозою, наша нація стала плавильним казаном, який знищив культуру і національну гордість. Все, що було зроблено під прапором рівності, це брехня. Наміри проштовхнути такі закони, як анти дискримінація осіб за сексуальну орієнтацію, спрямовані на руйнування сім’ї, в якій гетеросексуальність є основою. Європа прагне стати батьком, щоб всі громадяни залежали від неї. Кількість розлучень гомосексуальних пар в Норвегії і Швеції, де гомосексуальний шлюб вважається законним, становить від 50 до 167%, тобто набагато більше, ніж між гетеросексуальними парами з причини, яка викладена наступним чином: «відсутність участі у спільному вихованні дітей».

Всього за декілька десятиліть ЄС досяг успіху там, де цього не вдалося Адольфу Гітлеру і Третьому Рейху, без застосування зброї і людських жертв. У жертву було принесено культуру і національну індивідуальність суверенних держав Європи. Остаточний доказ того, що в цьому немає нічого спільного з рівністю я побачив нещодавно. Моя родичка, чоловік якої став гомосексуалістом, звернулася до суду, щоб отримати розлучення з ним. Але їй в суді сказали, що за законодавством Європейського Союзу в неї немає достатніх підстав для цього. Якщо б чоловік пішов до іншої жінки і спав з нею, тоді вона могла б отримати розлучення, але оскільки він пішов до іншого чоловіка, то розлучення неможливе. Як на мене, в цьому випадку жінка піддається дискримінації!!

Єдиним джерелом світла на горизонті можуть стати люди, які починають усвідомлювати цю брехню, маніпуляції і збудову держави. В наш час у Великобританії є партія, яка у разі свого обрання обіцяє вихід з «Римського клубу» і заново затвердити Британське правління у Великобританії. Цікаво, що в усіх державах членах ЄС опитування виявило, що ні в одній з них гомосексуалізм не сприймається як виправданий спосіб життя або рівний до гетеросексуального шлюбу. Це причина того, чому Туреччина є асоційованим, а не повноправним членом ЄС.

Будь ласка, подивіться на історію народів, які увійшли до «Римського клубу» і ви побачите наскільки висока ціна була сплачена, щоб належати до нього. Пам’ятайте, що проект направлений на те, щоб Європа стала супердержавою зі своєю валютою, своєю релігією, своїми судами, своїми військовими і власною мораллю. Якщо ви пишаєтеся тим, що ви українці, вам необхідно прийняти всі законні і юридичні дії, щоб зупинити поглинання вашої країни і не дозволити вашій культурі і національній індивідуальності піти у минуле. Обіцянки дуже великі, але реальність така страхітлива!!
 

Елвін Філліпс (Elwyn Phillips)